Як і Харків, на початку Дніпро мав обмежитися швидкісним трамваєм, зате з підземними ділянками. Потенціал саме такої ідеї був ширшим, ніж здається зараз, до того ж відповідні розпорядження в 1972 році дійшли до сусіднього Кривого Рога та далекого Єревана. Однак дніпровці мали амбітніші плани й на менше згодні не були, підкріплюючи доводи даними про пасажиропотік, який метротрам не покриє.
Історія
Історія Харківського метро. Частина 2: Перша черга
Інтерес до створення метрополітену в Харкові виник ще в 1930-ті роки, коли місто переживало період інтенсивного розвитку, а кількість його населення стрімко наближалася до позначки в мільйон жителів. У зв’язку з цим влада визнала необхідність покращення транспортної інфраструктури. Відомо про геологічні дослідження ґрунтів у тих місцях, де планувалося розміщення станцій першої лінії метрополітену. Проте на той момент ще було зарано.
Історія Харківського метро. Частина 1: Альтернативи
1962 рік здавався не сильно визначним в історії Харкова. Що це не так, стане зрозуміло пізніше, а поки в Харкові народився мільйонний житель, що за формальними совітськими стандартами означало можливість зведення метро. Втім, на ділі це зовсім не значить, що виготовлені на Харківському авіаційному заводі вказівники з літерою «М» мали поставити саме на метрополітен.
Як Японія відреагувала на капітуляцію Німеччини в Другій світовій війні
Інтуїтивно це питання можна віднести до площини «очікували/не очікували», але при глибшому дослідженні воно випливає в «розчаруванні» й навіть «роздратуванні». Співробітники німецького посольства в Японії нетривалий час продовжували отримувати зарплату з коштів вже неіснуючої країни. Знадобився всього місяць для припинення подібної ініціативи — з огляду на те, що нацистського уряду більше немає. Офіційно протест Японії почався раніше, уряд розірвав дипломатичні відносини з Німеччиною і помістив дипломатів і багато інших німецьких громадян під домашній арешт. Цей арешт тривав до вересня, коли союзні війська взяли під контроль Японію. Як згадує Генріх Георг
Українські технополіси могли бути, але
Уяви: ти вийшов з їдальні, попрощавшись до наступного дня з колегами, прокручуючи в голові найяскравіші образи передових знань, стежка простягається до пільгової квартири з іншими вільнодумцями. І ось ви на балконі Науківська плекаєте ідеї, що можуть змінити світ, а відгомін минулого на горизонті з панелек нагадує про багатий історичний шлях. Утопія? Ні, скоріше клуб для обраних, який майже існував, але далеко не такий світлий.
Комітет боротьби за ліквідацію платних туалетів. У них вийшло.
Цієї весни я нарешті добрався до Дніпра. Панк-метро та інші плюшки, що хотів побачити — побачив, але сьогодні мова йтиме про інше. Вокзальний туалет був саме таким, яким я його очікував уздріти, де єдиним промінцем надії виступав новенький термінал. Шкода, що не помістили його в плівку, було б смішніше. За ним розташувалася касирка з в’ялою посмішкою. Її стратегічною задачею було зафіксувати мою поразку, хай навіть і тільки між нами. Це був день утиску громадянських свобод. Власне, як і будь-який інший день. Жарти жартами, але була група американських підлітків котрі сприйняли
Місячна Утопія
Перед нью-йоркським щоденним виданням The Sun, що сьогодні кануло в Лету, стояла амбітна задача — протягом шести статей поспіль переконувати людей в існуванні на Місяці не просто життя, а розумних істот, що тягнуть на свою досить локальну, хоча й окрему міфологію. Як видатний митець, а радше троль, автор не мав на меті дійсно довести щось подібне, окрім свого бачення тодішнього світу. Праця сьогодні читається не лише як пародія на науку й віру чи жарт над довірливою публікою, а навіть як відбиток свого часу. Тому серйозне сприйняття народом його навмисно гіперболізованої