Середина літа принесла приємну звістку з GOG, краща гра на планеті тепер (на цей момент) на найстійкішому носії, що є частиною ширшої програми про збереження ігрової культури. Відбилися Герої Меча та Магії 3 на 5D-оптичному кристалі якому по силах екстремальні температури, випромінювання та механічні пошкодження. Це тільки початок, але вже навіює оптимізм, у категоріях, окрім стандартних контр поглядів у майбутнє, що насправді все сильно краще ніж видніється зараз. Тим паче алармісти по ШІ самі не володіють темою хоча б на початковому рівні, щоб бути вартим мінімальної уваги. За обережністю до автоматизації краще вже звертайтесь до оповідань Азімова, вони того варті.

.ko

Ідея створення сайту в Косові стикається з критичною проблемою на самому початку. Буквально, зареєструвати повноцінний домен верхнього рівня просто не є можливими, лише через тимчасовий xk домен. Тим паче країна все ще веде дискусії до свого міжнародного коду та, ймовірно, зупиниться на kv варіантів. Чому не ko? Він хоч і вільний, але в теорії ko зарезервований для об’єднаної Кореї.

Clock of the Long Now

Значить з проєкту в кількох тестових моделях зі Сполученого Королівства годинник, що має працювати 10000 років втілюється в горі західної частини Техасу. Годинник не має прив’язки до поточних систем датування, а робота суто механічна калібруючись за допомогою сонячного променя. Що вже додати, літочислення в компанії теж своє, з нулем попереду задля мислення із зазором на десятки тисяч років. Тож завтра вони зустрінуть 02026 рік.

Мені подобається, що проєкт не наголошує на собі не як на сховищі, а що потенційні зміни можуть змінити розуміння технологій настільки, що поточне перестане бути очевидним не обов’язково в апокаліптичному сенсі відходу назад. При тому у нас достатньо наявних матеріалів, щоб спробувати передбачити як можна забезпечити тривале його існування. На противагу годинника судного дня, цей дійсно виконує роль годинника. Іще якого естетичного, цілий інженерний комплекс врізаний у гору з надією, що буде кому ним користуватися і навіть збагнуть – як. Для цього проєкт не розрахований на остаточне завершення та відкритий для доробок.

Харків, Турбоатом і зайвий пам’ятник

Стаття була б неповною без згадки справжньої капсули часу, яка в усіх сенсах мені найближча та яку я точно не побачу. Мова йде про закладеного у 2004 році листа на честь 350-річчя Харкова, чий металевий кейс турботливо виготовлений на Турбоатомі має захистити аж до наступного ювілею в 500 років. Таємне послання зберігає підніжжя пам’ятника.

А справа тут у тому, що серед дотичних до закладання людей позитивні персонажі майже не прослідковуються. Автору пам’ятника заборонений в’їзд до України, з автором «подарунку» мером Лужковим все й так зрозуміло, свої Кушнарьов і Кучма не сильно так і свої, а людини якій присвяченій пам’ятник ніколи не існувало та й ім’я він своє втратив. Тож оптимізм лишається у вірі, що відкриватимуть капсулу вже позитивні персонажі.

Замість висновку

Можливо ми читали різні книги та спілкувалися з різними людьми. Останнє заперечити важко, але стосовно першого, я жодного разу не вийшов за межі, що встановлені середньому обивателю та не мав ресурсів, що не має він. Але чомусь мій висновок оптимістичніший за інші. Людство завжди розв'язувало свої проблеми та зростало над собою. Можливо мені вдалося повірити в нього та прийняти на рівні глибшому ніж раціональний. Своєю чергою раціональний підказує не робити/казати наступного: я завершу сьогоднішній допис побажанням, щоб розвіяли прах на горі Олімп, бо вірю у нащадків. Гора Олімп, та що на Марсі.