Куди подівся нульовий рік і від чого ми насправді рахуємо?

З любов’ю до деталей під час чергового перегляду першої частини з трилогії «Назад у майбутнє», просто не міг не звернути увагу на контрольну панель подорожей у часі. Втім, дещо з нею не так. Нульовий рік, у загальному значенні (про астрономічне дещо пізніше) відсутній, до того ж він за сучасними даними не є роком народження Ісуса.

Тож Док, імовірно, опинився б в 31-му лютого (до речі мій день народження, дякую усім хто згадав, вибач, Марку, що не помітив твоє вітання вчасно) або в іншу суміжну дату. У більш оптимістичному варіанті, машина часу просто не спрацює через помилку у вводі даних і Док вилетить зі стоянки торговельного центру «Дві сосни», бо загальмувати з 88 міль на годину, які при переводі мають аж 144 кілометри на годину, справа не настільки легка.

Інший недолік контрольної панелі Делоріана у відсутності обирання ери або хоча б у можливості використання астрономічної системи з від’ємними числами. З якою теж не все так просто. Бачиш, нульовий рік від зміни способу підрахунку все одно не захотів з’являтися, отже -1-й рік це не 1-й рік до н.е., а 2-й, тоді як шановне місце нульового року займе 1-й рік до н.е.

«Зараз нульовий рік» - промовляти це самому собі виглядає досить незвично. Звісно не прямо в лоба, здається, у людей так не відбувається. Просто собі в колективному несвідомому маркувати уперше й востаннє. Так, у нас, наразі нульовий рік, значить зовсім недавно був, мінус перший? Мабуть, не менш незвично ніж констатувати, що зараз перший рік. Спробуй уявити.

Втім, не обов’язково, адже такої ситуації не існувало як і самого нульового року. А той рік який точно існував, тобто перший нової ери, тоді ще не був нумерований як перший, що не дуже й дивно. Навіть не поруч, чекати, щоб перший рік нової ери став першим роком нової ери довелося ще кілька століть.

Безперечно, я згоден, що мати можливість застати зародження нової системи нумерації й мати можливість похизуватися перед наступниками, що жив і навіть усвідомлював перший, збоку все ж виглядає як чи не найбільший історичний понт. При тому з потенціалом на абсолютну унікальність: раптом наша культурна одиниця від якої ми завели підрахунок настільки захопить світ, що не буде й причин її змінювати. Поки що. Ми поки не знаємо цього.

Здається 2026 оптимальне число, щоб не замислюватися над нумерацією. Достатньо велике, але й не завелике. Втім, щоб усвідомити проблему нульового року, варто спробувати його записати римським числом: MMXXV. Наче нічого не відбулося, проте треба придивитися. Тут немає і не може бути місця нуля, а до звичного нам запису чисел ще має пройти вдосталь часу.

Історія нуля в Європі є сама по собі окремо досить насиченою і контрінтуїтивною сучасній людині, але в рамках цієї статті достатньо тримати в голові факт, що нуля просто не існувало в римській системі числення

Юліанський календар явище яке неметафорично пройшло крізь ери, адже запропонований був у 46 році до нашої ери, а прийнятий майже сто років потому. Окрім відомих недоліків з високосними роками та доданими місяцями в «останній рік плутанини», він усе ще не відповідав на питання статті – який зараз рік? Тобто діло було в 46 році нашої ери заднім числом, тільки для нас, адже на той момент був приблизно 708 (Ab urbe condita - AUC) рік від заснування міста, маючи на увазі, звісно - Рим. Ще популярнішим був спосіб нумерації як «у такий-то рік консульства…».

Не відповідав на питання року тому, що власне й не був покликаний це зробити. Перед ним стояли більш нагальні проблеми. По-перше, до реформи Цезаря календар базувався на Місяці, а не на Сонці. Один місячний цикл триває ~29,5 днів. Вже випливає, що потрібні 365 днів ніяк не назбираються, тому такий календар «відставав» від сезонів, як-от, весняні свята поступово починали випадати на зиму. Звісно відповідальні жерці мали змогу обрахувати ці недоліки щороку, але це виявилося майже неможливим. Оскільки вони мали бути наскільки це можливо не заангажованими на користь певної групи політиків, яким були необхідно підкрутити трошки часу повноважень або навпаки наблизити розгляд певної справи, поки голови ще гарячі задля ухвалення потрібного рішення.

У своєму дослідженні Річард Армстронґ з Університету Г’юстона наводить аналогію сприйняття календарів тоді й зараз. Якщо ми очікуємо від календаря універсальною системою виміру часу, то для людей початку нової ери він радше слугував розкладом з дрібним шрифтом який вказував, що все вказане приблизне та може змінитися. Поки календар був більше «соціальним» чи «релігійним» механізмом, ніж точним відображенням астрономії, він був гнучким для будь-яких змін. Народові достатньо було орієнтуватися, коли відзначати свято чи жертвоприношення, домовитися, коли збирати податки чи проводити ярмарок. Тобто точність не була якісним критерієм і для звичайних людей не було секретом, що за необхідності він може бути підкорегованим.

Втім проєкт Юлія мав помилку: він додавав високосний день кожні 4 роки без винятків. Це призвело до того, що рік у юліанському календарі був трохи довший за астрономічний — приблизно на 11 хвилин.

Перший час це не було проблемою, весняне рівнодення збігалося, але за сотню з гаком років час назбирався на цілу зайву добу, через що свята та пам’ятні дати почали сповзати. Втім, не зважаючи на указ Папи Григорія XIII, не всі християнські країни прийняли нову систему. Найбільше пручалися переважно протестантські та православні країни. Британія та її колонії перейшли лише у 1752 році, 2-ге вересня одразу стало 14-м. Російська імперія не квапитиметься цілих два наступних століття аж до революції, але всупереч популярній думці ця імперія не була останньою. Закрила список Греція, встаткувавши новий календар аж у 1923 році. Якщо ти не працюєш на пошті або логістиці можна значно так відстати від життя.

Пригоди з календарем показують недоліки одночасно з величезним прогресом у вимірюваннях. Окрім одного. Річ у тім, що відсутність точних даних про рік народження Ісуса не заважає вже 2026-~525 років додавати завершення речення як «від Різдва Христова». Вірніше просто не враховується, що це припущення, а змінювати немає сил і практичного сенсу. Це як той самий електронний годинник на кухні, де ти просто нагадуєш собі віднімати 11 хвилин, бо не маєш ресурсу розібратися як переналаштувати систему з двома з половиною кнопками.

Систему рахувати роки від народження Ісуса запропонував монах Діонісій Малий у VI столітті. Для цього він самостійно вирахував імовірний рік народження використовуючи доступні на той момент джерела.

Власне, Діонісій у своїх баченнях був достатньо прозорим. Перед собою мав амбітну задачу розрахунку пасхальних таблиць на століття вперед, у яких постійно згадувати зміну імператорів або їхні роки правління є просто незручним. Тут зручно підвертається ще один аргумент, актуальний розрахунок вівся з ім’я правителя Діоклетіана, який був гонителем християн, тож довго переконувати не було потреби. Тож його вступ до пасхальних таблиць мав пряму згадку:

Quia vero sanctus Cyrillus primum cyclum ab anno Diocletiani centesimo quinquagesimo tertio coepit et ultimum in ducentesimo quadragesimo septimo terminavit, nos a ducentesimo quadragesimo octavo anno ejusdem tyranni potius quam principis, inchoantes, noluimus circulis nostris memoriam impii et persecutoris innectere, sed magis elegimus ab incarnatione Domini nostri Jesu Christi annorum tempora praenotare, quatenus exordium spei nostrae notius nobis existeret, et causa reparationis humanae, id est, passio Redemptoris nostri, evidentius eluceret.

Оскільки святий Кирило розпочав перший цикл у сто п'ятдесятому році правління Діоклетіана і закінчив останній у двісті сорок сьомому, ми, починаючи з двісті сорок восьмого року правління того самого тирана, а не князя, не хотіли пов'язувати пам'ять про безбожного і гонителя з нашими циклами, Ми вважали за краще рахувати роки від Втілення нашого Господа Ісуса Христа, щоб початок нашої надії був нам більш знайомий, а причина визволення людського роду, тобто Страсті нашого Спасителя, сяяла яскравіше.

Та й з «довго переконувати» я поквапився. Свою систему від господнього втілення він не прагнув нав’язати світській спільноті, реконструювати життя Ісуса в нашому розумінні, а суто створити внутрішньоцерковний інструмент. До того ж вільний від язичницьких і антихристиянських впливів, наскільки це було можливо. Популяризацію нової системи вже в позацерковних справах приписується Беді Преподобному, який став першим відомим автором, який застосовує Anno Domini до історії загалом. Але його діяльність припаде вже на VIII століття.

Також згадуємо інформацію вище, навіть віддалено схожого на сучасний проєкт універсального календаря не існувало, тому в будь-якому разі треба було проводити роботу по синхронізації. Також євреї мали своє літочислення від створення світу, Євангелія не дають конкретної дати лише орієнтири, а в Римі записи зроблені під час життя Ісуса мають числення від заснування міста або рік консульства. Методологія відставала, тоді як купа надбань з різних джерел просто не була доступна, що й призвело до помилки в обчисленні. Але з урахуванням наявної на його добу інформації, висновок справедливий відносно ввідних. Тому Діонісій спробував обчислити дату на основі біблійних згадок і римських списків імператорів та переписів. За його підрахунками народження сталося у 753-му році від заснування Риму, тому наступний рік (754 AUC) і стане першим у новій ері, згадуємо що нульовий відсутній.

Популярне пояснення з «Reasonable Theology» пояснює, як комбінуючи паралельні джерела сучасні дослідники прийшли до висновку про народження Ісуса на кілька років раніше від загально прийнятої дати.

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. (Євангелія від Луки 2:1-20)

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя… (Євангелія від Матвія 2:1-12)

Квіріній офіційно став легатом Сирії у 6 р. н.е. і саме тоді організував перепис. Але тоді Ірод Великий уже був мертвий, тоді як Євангелія прямо кажуть, що Ісус народився за царя Ірода. На щастя дані про смерть Ірода напрочуд точні, та відомо, що помер він ніяк не пізніше 4-го року до нашої ери. Втім це не означає, що суперечність не обійти, дослідники припускають, що це можливо при одній з двох умов. Або мова йде про раніший перепис, або Лука має на увазі не сам перепис, а підготовку до нього.

У статті також наводиться спосіб перевірити підрахунок в зворотний спосіб, починаючи з кінця. Втім, спроба порахувати точніше беручі відліки від розп'яття наштовхується на ту саму проблему. Відомий широкому загалу вік у 33 роки теж є виведеним, до того ж аж з двох припущень. «Близько 30 років» на початку служіння + «приблизно 3 роки служіння».

Тож перерахунок ведеться від стартової точки з Іваном Хрестителем, де Лука дає найточніші хронологічні дані у всіх Євангеліях: 15-й рік правління Тиберія, Понтій Пилат на посаді прокуратор Юдеї, Ірод Антипа є тетрархом Галілеї, а Анна і Кайяфа — первосвященники. Тиберій став співправителем Августа в 11 р. н. е., тоді 1-й рік = 11/12, а 15 рік відповідно 26 р. н. е. Втім, я знаходив дані, що деякі історики рахують від смерті Августа (14 р. н. е.), тоді 15 рік зсувається до 28 або 29 р. н. е. Початкова точка взята від того коли Іван починає служіння, а Ісус хреститься невдовзі після цього та починає власне служіння одразу після хрещення. В Івана згадується про 3 Пасхи, тому служіння триває близько 3 років. Орієнтовний вік на момент смерті 34–36, тому порахувавши 29–30 мінус 34–36 отримуємо приблизний рік як 5–6 р. до н. е.

Втім, існують і ті, що не поділяють таке дещо «ліберальне» ставлення до помилки Діонісія. Мовляв, навіть на той час можна було б підрахувати точніше з ширшим залученням доступних церкві джерел, особливо з оглядкою того, що зроблено було це задля літочислення нової ери всього християнського світу. Але, в підсумку маємо, що фундаментальне, як здавалося, знання знову опинилося заснованим на помилці, але й не мало бути фундаментальним. Їм спробував дорікнути дослідник Йозеф Наумовіч тлумачить вибір року як свідомий, богословсько вмотивований вибір. Він сконструював хронологічну систему, в якій народження, служіння і страсті Ісуса утворюють цілісний вузол. Грецький астроном Метон помітив закономірність між Місяцем і Сонцем, коли 19 сонячних років ≈ 235 місячних місяців. Що означало повторення фаз Місяця приблизно в ті самі дні року через 19 років. Що опиняється дуже доречним для обчислення Пасхи, котра прив’язана до повного місяця після весняного рівнодення.

З тогочасного переконання Ісус був зачатий і помер в один і той самий день 25-го числа. Тому вибір падає на рік коли Песах/Страсті припадають на 25 березня (п’ятницю) і це узгоджується з його пасхальними таблицями. Видно, Діонісій мислив не подіями, а єдністю події спасіння. Тому народження ≠ випадкова дата, смерть ≠ випадкова дата, а вони відповідно дзеркальні.

Або якось так, коли починав писати цю статтю, взагалі не очікував подібного розбору в завершенні, тим паче це всього лише текстова фіксація того, як я намагався збагнути нульовий рік, народження Ісуса з Назарету та й подібне. У яку не увійшов розбір розбіжності між Матвієм і Лукою в приблизно десять років, що є колізією в академічній спільноті. Це було дуже цікаво, але я навряд маю достатній ресурс, щоб спробувати це пояснити. Що можу констатувати точно, так що за старою дзен-буддійською традицією цього проєкту, мушу повідомити, що ти тепер знаєш менше ніж до прочитання. Гарного вечора.