10 година ранку за місцевим часом, друга вежа Всесвітнього торгового центру падає. Приблизно 20 хвилин тому третій літак врізався у Пентагон. Міністр оборони Дональд Рамсфелд розпорядився підвищити рівень DEFCON до 3-го, втретє в історії країни. Рівень підвищеної боєвої готовності. Повітряні сили мають бути готовими до розгортання дій за 15 хвилин. Країна підвисла в стані готовності до війни, наказано збивати будь-який літак, що підніметься в повітря після оприлюднення відповідної заяви.
Міжнародним літакам, що вже перебували в повітряному просторі США, разом з американськими дозволили здійснити негайну посадку. Значна частина пасажирських літаків з Європи на момент надходження наказу вже перетнули кордон США й летіли в їхньому повітряному просторі. Тих, що не встигли цього зробити, розгортали до найближчого острова Ньюфаундленд. Таких літаків налічувалося декілька десятків, і тисячі людей наповнили невеличкі аеропорти провінції. Місцеві мешканці радо приймали їх у своїх домівках. Зрештою, це одні з небагатьох пасажирів, що можуть поділитися приємними спогадами про той день.
У Мемфісі, штат Теннессі, який є головним центром FedEx(американська транснаціональна логістична компанія), кількість літаків, що цілодобово курсує біля міжнародного аеропорту може вражати обивателя. Але в той день панував небачений раніше хаос. Літаки приземлювалися на будь-які вільні ділянки асфальту, що тільки могли знайти, заповнюючи кожен куточок аеропорту. Коли й без того обмежений простір був повністю вичерпаний, авіадиспетчери змушені були перенаправляти літаки на розташовану поблизу закриту військово-морську аеродромну станцію.
Про результативність роботи управління польотами каже статистика. Рівно через 2 години після того, як перший літак врізається в Північну вежу, у повітряному просторі було зафіксовано близько 860 літаків — проти 3700 у момент теракту.
Але був ще й четвертий літак, він розгорнувся і пролітає над Пенсильванією в бік столиці, ймовірно у Білий Дім або Капітолій.
Після атак на ВТЦ авіадиспетчери не вагалися та надсилали текстові повідомлення з попередженнями до екіпажу рейсів United Airlines. О 09:23 попередження дійшло й до екіпажу United 93, який пізніше прозвуть просто «четвертий літак». Капітан, отримавши, як йому здавалося, рутинне повідомлення системи бортового обміну даними, обомлів і наказав другому пілоту перевірити й підтвердити його. У повідомленні значилося «Остерігайтеся вторгнення в кабіну — два літаки влучили у Всесвітній торговий центр».
Точний момент, коли рейс 93 опинився під контролем викрадачів залишається невизначеним. Спроба перевірки попередження є фактично останнім сигналом перед захопленням. Офіційні особи припускають, що приблизно о 09:28 терористи здійснили напад на кабіну пілотів, після чого решту пасажирів й екіпаж силоміць перемістили до задньої частини літака, намагаючись звести до мінімуму будь-яку можливість опору. Записи з «чорної скриньки» свідчать про те, що в кабіні стогнав поранений чоловік, якого пізніше ідентифікують як пілота. Він неодноразово благав: «Досить» — або різко відхиляв нерозбірливі на записі вимоги терористів. Ці дії також тлумачаться як спроба завадити керуванню літаком терористами або намагання передати сигнал до диспетчерів, у той час, як викрадачі наказували йому сісти й припинити спротив. Фоном лунав голос жінки, імовірно стюардеси, яка в паніці повторювала: «Я не хочу вмирати», перед тим, як її змусили замовкнути або вбили. Після цього один із терористів спокійно промовив арабською: «Все добре. Я закінчив».
— Це капітан. Я хотів би, щоби ви всі залишалися на своїх місцях. У нас на борту бомба, і ми повертаємося до аеропорту, щоби були виконані наші вимоги, тому, будь ласка, зберігайте тишу.
Зіяд Джарра, 9:39 за місцевим часом, друге оголошення.
Це був наново створений прецедент. На самому початку дійсно ніхто з пасажирів не здогадувався про справжні мотиви терористів. До цього були випадки захоплення літаків, але терористи зазвичай використовували їх для викупу, вимог, політичних заяв і привертання уваги, а не як інструмент для самогубних атак.
Літак проходив на висоті, яка дозволяла пасажирам скористатися мобільними телефонами й телефонами на борту
13 пасажирів разом зробили понад три десятки дзвінків, які поєднував один висновок — Америка атакована. Загнані у хвостову частину літака, люди усвідомлювали масштаб події та розпочали голосування стосовно майбутніх дій. Співвідношення голосів невідоме, але глибокі почуття відчаю, образи й відданості країні могли привести до одного можливого результату. Почалося планування як дати відсіч, на все пішло близько пів години.
Один із пасажирів у розмові з телефоністкою розповів деталі, як вони планують накинутися на викрадача з бомбою. Він прочитав молитву разом із нею, попросив зателефонувати членам його родини й повідомити, що він їх любив. Жінка, згадуючи цю розмову, каже, що завершилася вона тим, що інший пасажир здалеку промовив: «Ти готовий? Гаразд. Уперед (Let’s roll)».
Бортовий самописець у кабіні пілотів зафіксував кожну секунду боротьби. У записі чулися крики, емоційні вигуки, а також хаотичний брязкіт і дзвін розбитого посуду. Однак слідство й родичі загиблих, яким оприлюднили записи, розходяться в тлумаченнях. Звітність Комісії містить висновок, що скоріше за все викрадачі розбили літак, почувши або побачивши, що пасажирам залишились лічені секунди для того, щоби відновити контроль над літаком. Родичі ж більш оптимістичні й вважають, що пасажирам вдалося виламати двері в кабіну пілотів і вбити принаймні одного терориста, що охороняв вхід. Деякі з них інтерпретують записи як боротьбу за контроль над штурвалом.
Для придушення повстання пасажирів терорист за штурвалом вдався до відчайдушних маневрів, почавши різко кренити літак вліво й вправо, а також нахиляти ніс повітряної машини то вгору, то вниз. Але, імовірно, розуміючи, що програє боротьбу, вирішив розбити літак. Авіалайнер перевернувся догори дриґом, пролітаючи над спокійною сільською місцевістю Західної Пенсильванії, і врізався в безлюдне поле на швидкості близько 900 кілометрів на годину о 10:03.
О 10:10 військовим пілотам над Вашингтоном було повідомлено: «Відмова у відкритті вогню». Теоретично допускається, що наказ на збиття міг бути наданий і без дозволу вищих чинів уряду або військового командування. Та з огляду на серйозність цього рішення та згубні наслідки в разі помилки така можливість видається малоймовірною, хоча й технічно можливою при невисокій складності виконання.
Віцепрезидент Дік Чейні, перебуваючи в Президентському центрі з надзвичайних ситуацій під Білим домом, санкціонував збиття рейсу 93, коли з’явилася загроза використання його в атаці. Але після того, як стало відомо про падіння літака, він, за повідомленнями, зауважив: «Я думаю, що в цьому літаку щойно стався акт героїзму».
Джерела:
The 9/11 Commission Report: Final Report of the National Commission on Terrorist Attacks Upon the United States (9/11 Report): https://www.govinfo.gov/app/details/GPO-911REPORT/context
THE STORY OF 9/11 AND UNITED FLIGHT 93: https://www.flight93friends.org/flight-93-story
The Flight 93 Story: https://www.nps.gov/flni/learn/historyculture/flight93story.htm
