Але я просто хочу подякувати найкращим людям, що мене оточують. Подякувати ЗСУ, волонтерам і всім хто діями рухає цей світ.

Побажаю підтримувати людей які можуть створити позитивний прецедент, адже вони опиняються перед навалою негативу, зрад і зневіри ледве не одні. Прецедент який може причинно-наслідкові зв’язки так поламати, щоб створити абсолютно нову дійсність.

Я все ще перебуваю в пошуку матеріалів про транспортні системи України, які не підпадатимуть під звичний історичний опис. Коли одного дня збираються заряджені люди, доповідають виконавчим владним структурам свою ідею, ті малюють лінії різнокольоровими маркерами по ксерокопіях мапи міста там де можна, й навіть там де не можна. Рада одностайно голосує за прийняття бюджету нового проєкту та будівництво завершується з незначним, у межах похибки в один рік, відставанням від графіка. Але тоді б і не було з чого розповідати історії та надихати народ, тож маємо що маємо.

Колись ми станемо нудними європейськими мегаполісами, де просто проєктуються та будуються нові лінії. Я спокійно закриваю свою рубрику та їду з моїм другом по естакадній дорозі, адже метро сполучає всю агломерацію, в, на диво, не переповненому вагоні з якого відкривається шикарний вигляд на захід сонця:

-        А шо тепер робити?
-        Як це шо, тепер ми можемо нормально пересуватися містом

З Новим роком!